* * *

Давно опали

Пелюстки вишень…

І довгий дощ

Не змиє

Зморщок під очима.

(Оно-но Коматі)

 

* * *

Розбилася об скелі

Буйна хвиля!

Моя душа

Розсипалась

Так само.

(Мінамото-но Сіґеюкі)

 

* * *

Що ж, може, й не помру.

Та все одно

Нічого,

Красивішого за місяць,

Я вже довіку не побачу.

(Сандзьо-но ін)

 

* * *

Не знаю,

Чи надовго це кохання, –

Заплуталися почуття,

Мов чорні пасма

На світанні.

(Тайкеммон-ін-но Хорікава)