* * *
Давно опали
Пелюстки вишень…
І довгий дощ
Не змиє
Зморщок під очима.
(Оно-но Коматі)
* * *
Розбилася об скелі
Буйна хвиля!
Моя душа
Розсипалась
Так само.
(Мінамото-но Сіґеюкі)
* * *
Що ж, може, й не помру.
Та все одно
Нічого,
Красивішого за місяць,
Я вже довіку не побачу.
(Сандзьо-но ін)
* * *
Не знаю,
Чи надовго це кохання, –
Заплуталися почуття,
Мов чорні пасма
На світанні.
(Тайкеммон-ін-но Хорікава)
Нові публікації Костянтина Москальця 
прекрасні
дякую, дорога Олено! колись редагував антологію давньої японської поезії, дуже мені не подобався стиль тих перекладів, тому для проби зробив ось цих кілька власних варіантів.
Так ніжно і вишукано…
дякую! то не моя заслуга, то давні японці/японки мали такі шляхетні почуття…
думаю, що і теперішні його не всі втратили…
Якраз мультик Мій друг ТороТоро про щось схоже)))