Posted on by Костянтин Москалець

Перші крокуси Келії


SAM_0318

КРОКУСИ
Мамі

Весняна мжичка. Снігу вже нема,
І я сиджу у теплому покої,
Де крокуси у чарці із водою
Біліють від темна і до темна.

І любо пити ритуальний чай
До крокусів, до постатей в альбомі,
Фіксуючи краплини однотонні
І поволоку ніжну на очах.

Моя старенька мамо, певна річ,
Старáнно ритмізована омана
І шепітлива та прозора манна
Не приведуть тебе у глупу ніч,

Коли не буде місця для очей,
Коли ці квіти безпорадні згаснуть,
Коли я проклену надію власну,
І віру проклену, і що там ще…

Але надійде на світанку сон,
Легкий, немов пилок жовтогарячий,
І я побачу: ти, далека, плачеш,
Торкаючись до ран моїх перстом.

Posted on by Костянтин Москалець

back to roots


м'ятний чмих

***
коли ти куриш, я люблю підійти до тебе, і затягнутись твоєю сигаретою.
вкрасти твій подих.
бачиш, мені не досить було виносити твоїх дітей,
мені не досить ділити з тобою хліб
ділити з тобою ліжко
ділити пуд солі
мені замало
мені бракує і я
наважуюсь на нові й нові крадіжки
я сплю на твоїй подушці
я ношу твої шорти, лювлю їх щоразу, бо вони нещадно з мене спадають
я чищу зуби твоєю щіткою
коли небудь ти прокинешся і не побачиш себе у дзеркалі
от тоді я напевне матиму тебе удосталь

View original post