Мамі      

Весняна мжичка. Снігу вже нема,

І я сиджу у теплому покої,

Де крокуси у чарці із водою

Біліють від темна і до темна.
І любо пити ритуальний чай

До крокусів, до постатей в альбомі,

Фіксуючи краплини однотонні

І поволоку ніжну на очах.
Моя старенька мамо, певна річ,

Старанно ритмізована омана

І шепітлива та прозора манна

Не приведуть тебе у глупу ніч,
Коли не буде місця для очей,

Коли ці квіти безпорадні згаснуть,

Коли я проклену надію власну,

І віру проклену, і що там ще…
Але надійде на світанку сон,

Легкий, немов пилок жовтогарячий,

І я побачу: ти, далека, плачеш,

Торкаючись до ран моїх перстом.