1. Герман Гессе, “Гра в бісер”, 1978

Цю книжку протягом життя я перечитував незліченну кількість разів, щоразу знаходячи в ній пораду, розраду і відповідь на питання, які особливо боляче допікали тієї миті. Сьогодні вона так само актуальна, як і в 1943 році, коли вперше з’явилася друком. Насамперед через критику так званої “фейлетонної доби”. Всі закиди, які Гессе робив бездуховній, поверховій і примітивній “фейлетонній добі” 20-30-х років ХХ століття, ще більшою мірою стосуються нас, мешканців “інтернетної доби”. Рецепти виходу з кризи, запропоновані Гессе, так само залишаються чинними до сьогодні. Більше про значення “Гри в бісер” і мою любов до неї можна прочитати тут

2. Богдана Матіяш, “Розмови з Богом”, 2007

Коли я вперше прочитав цю книгу глибоких, сакраментальних поезій, то не повірив своїм очам, настільки радикально відрізнялася вона від текстів сучасної української літератури, всуціль просотаних дешевим цинізмом, брудною кльозетовою лексикою, бездарним блазнюванням і маніакальною самозакоханістю. Важко було повірити, що авторка таких поезій, схожих на кращі сторінки містичних творів Терези Авільської, Катерини Сієнської або “Бесід душі з Богом” святого Авґустина живе і творить поруч із нами, пишучи вишуканою, рафінованою мовою про найчистіші речі на світі. Це вкрай довірливі і відверті розмови про найсокровенніше – з Найсвятішим. Епатажних поетичних книг, які виходили в світ усього-на-всього 10 років тому сьогодні ніхто, крім літературознавців, не пам’ятає. Натомість “Розмови з Богом”, які нікого не збиралися зачіпати і дратувати, стають дедалі потрібнішими для душі, як хліб насущний дійсно доброго і дійсно важливого письма. Більше про “Розмови з Богом” – тут

3. Микола Зеров, “Твори в двох томах”, 1990

Завдяки цьому двотомнику я сам почав писати сонети і літературо-критичні статті. Часто повертаюся до нього, перечитую, щоразу знаходжу щось нове, чого не помічав раніше. Цього року, наприклад, я зауважив, яким глибоко віруючим християнином був Микола Зеров; про це свідчать численні образи і алюзії, відверті і приховані цитати. Зрештою, свою власну трагічну долю і долю Розстріляного Відродження він розглядав через призму євангельської парадигми:

Навколо нас кати і кустодії,
Синедріон і кесар, і претор.

Це долі нашої смутний узор,
Для нас на дворищі багаття тліє,
Для нас пересторогу півень піє,
І слуг гуде архиєрейський хор.

І темний ряд євангельських історій
Звучить як низка тонких алегорій
Про наші підлі і скупі часи…

4. Томас Стернз Еліот, “Вибране”, 1990

Це був перший (і, в принципі, єдиний) більш-менш ґрунтовний том видатного поета в перекладах українською мовою. Найулюбленіші там – поеми “Великопісна середа” і “Чотири квартети”. Може статися, що це взагалі найкраще з усього, що написав Еліот, якщо не рахувати його літературно-критичних праць.

5. Ернст Юнгер, “Сімдесят минуло”. 2011

На превеликий жаль і сором, українського перекладу дивовижно гарних, мудрих і спостережливих щоденників, що належать до безсумнівної класики цього жанру, досі нема. Поміж тим, їхній автор – один з найвидатніших німецьких письменників ХХ століття, життя якого саме по собі схоже на захопливий авантюрний роман, до того ж, не один. Отже, доводиться задовольнятися російськими або польськими перекладами поки що – ну, і вчити німецьку, природно.