Богданці Матіяш

І
Прийдуть, як віщий сон, іриси сині,
торкнуться там, де риси навісні,
де ліній долі ніжне павутиння
заплуталось безбожно навесні.

ПРИСПІВ:

Сині твої сни,
ніжні губи, карі очі;
я тебе лю,
доторкнутись хочу.
Тільки ця ніч –
а вже завтра буде пізно,
забере тебе з собою
швидкісна біда залізна.

ІІ
І галактичний пил над головою,
і лон глибоких золотий пилок
відіб’ються солоною луною
закушених, мов губи, пелюсток.

ПРИСПІВ.

ІІІ
Побачивши тебе, як тінь, легкою
в останній день безпутньої весни,
ламаються під власною вагою
іриси сині, наче твої сни.

ПРИСПІВ.