Перечитуючи вже вкотре «Рамаяну», де не раз згадується використання майї під час боїв царевича Рами з недобрими ракшасами, думав оце про загадкове й блискавичне поширення цифрових технологій, про штучно створену ілюзію, облуду, ману — словом, майю.
Привиди-книги, привиди-картини, привид-музика. Вона звучить на кожному кроці, чути спів. Але хто співає, якщо довколишні люди мовчать, а самі виконавці — Джим Моррісон, припустімо, або Дженіс Джоплін чи Курт Кобейн — давно померли?
Літери на моніторі — несправжні, вдавані. Їх неможливо старанно виводити, плекаючи каліграфію як спосіб виключно тобі одному притаманного життя. Відповідно, жити каліграфічно, жити красиво, тобто жити належним людині чином, теж не вдається. Примарних літер неможливо торкнутися, бо торкаючись, насправді торкаєшся поверхні монітора. До майї неможливо доторкнутися — ось у чому полягає первородний гріх цифрових технологій.
Нові публікації Костянтина Москальця 