Перед тим, як ми сядемо до святкового весільного столу, молода пропонує вшанувати пам’ять усіх наших загиблих хвилиною мовчання. Ми зібрались у підвальному приміщенні, теоретично це безпечне укриття, а там хтозна – невдовзі після початку забави на смартфонах присутніх озивається сигнал повітряної тривоги. Царство Небесне дітям і жінкам, беззбройним і беззахисним, Царство Небесне старим і молодим землякам із Вінниці… Бучі… Запоріжжя… Миколаєва… Чернігова… Харкова…
Упродовж повітряної тривоги ми й святкуємо свою Кану Галилейську. Так, в Україні люди все ще кохають одні одних і подеколи навіть одружуються. Попри те, що йде вже п’ятий місяць повномасштабної війни. Попри смертоносні вибухи, зловісні заграви пожеж, попри пошатковані на дрібен мак тіла тих, хто не встиг заховатися від гостинців російських потвор. У нас не бракує ні вина, ні наїдків, крилаті ракети, може, оминуть цього разу Львів, хоча можуть і не оминути. Учта під час війни. Бенкет усупереч смерті.

Такому весіллю під час повітряної тривоги, тостам і віншуванням, яким передувала хвилина мовчання, притаманна щемка й висока містика. Ми ніби перебуваємо на межі двох світів одразу, світу смерті і світу життя. Їх обидва добре видно з того символічного зеніту, яким є таїнство шлюбу, декілька годин тому звершеного в церкві святої Анни, таїнство зустрічі та любовного поєднання двох могутніх стихій, чоловічої і жіночої. Те, що наші молодята, Катруся і Зеновій, зважились одружитися у несприятливий для таких вагомих подій час війни, вимагало неабиякої мужності і мудрості. Іти вперед, попри численні загрози, зусебічні виклики й повсякденні катастрофи, іти, згадуючи Ґете, понад могилами, трепетно одягаючи одне одному обручки, запоруки досмертної вірності й любові, солодко цілуватися, бо гості вже заспівали традиційну “Гіркую воду”, – це зовсім інша відповідь, аніж та, якої очікувало російське плем’я носіїв смерті. Таїнство шлюбу – це хоробра й гідна відповідь Адама та Єви стародавньому змію-дияволу, який понад усе хоче знищення людського роду, маючи здібних вихованців і помічників у цій справі, всіляких там гітлерів, сталінів, пол потів, а тепер ось і путіних.

Не боїмося смерті, кажуть своїм екзистенційним вибором і вчинком наші молодята, ми їй не підлягаємо. Любов сильніша за смерть, це знали всі християнські містики, починаючи від Івана Богослова, що не втомлювався повторювати своїм учням: “Дітоньки, любіть одне одного”. У його напучуванні крився не тільки есенційний виклад засад християнської віри, а й радикальний рецепт подолання страху смерті і страху перед світом цим, рецепт вивищення над мерзотниками й ницаками роду людського.

Читати повністю