Наші твіттеряни – неймовірні просто!
Зворушений до глибини душі і безмежно всім вдячний.
Побачимось 🙂
А тим часом – у відповідь на сонячний #дзень – дисципліновано відповідаю #дзелень і хочу нагадати, що зосереджено п’ючи чашку зеленого чаю можна відвернути війну.
Несподівані гості
Детальніше про враження від візиту до мене можна прочитати у текстах самих гостей, тут і тут.
Три дні після висадки цього співучого десанту ходив і посміхався. Між іншим, Іра – єдина, з ким вдалося розвіртуалізуватися за 5 років перебування на Твіттері.
Але все одно вирішив прожити цей рік без соціальних мереж; тому акаунта @tearosecell більше не існує і існувати не буде 🙂
“До тебе прийдуть тільки свої”, – сказано в “Келії Чайної Троянди”.
От вони і прийшли – мокрі до нитки, бо цілий день проблукали під зливою, шукаючи мене, юні, щасливі, світлі…
Найкрасивіша на світі листівка
…а сьогодні я отримав ось таку різдвяну листівку, ясна річ, найкрасивішу на білому світі, з дивовижно теплими, сонячними вітаннями та побажаннями.
Зразу видно, що то намальована Келія Чайної Троянди з калиною під вікном, повсюди лежать глибоченні сніги, в небі сяє молодесенький Місяць, а далі – ліси…
І чиїсь сліди – найпевніше, що то сенсей почалапав у Інтернет писати подяки своїй найуЛЮбленішій доні №1 на Твіттері, яка створила таке диво!
Щиро дякую, дорога Олюнько, гарного нового року (і джазу 😉 ), світла і шоколадок на кожному кроці, веселих свят – щодня!
Надзвичайно зворушений.
Нові публікації Костянтина Москальця 