Друзі, якщо у вас вільний вечір найближчої п’ятниці, 29 вересня 2023 р., приходьте в ПЕН на спільні читання, які модеруватиме чудовий український критик і літературознавець Євгеній Стасіневич.
Ми з дружиною будемо читати тексти, збиратимемо кошти на потреби військових і просто набуватимемося разом, бо ж добре бути між людей, із якими добре.
Поширюйте інформацію про читання між своїх друзів і приходьте!
29 вересня, 18.30, м. Київ, вул. Лук’янівська, 14а.
А почнемо розмову з тексту, опублікованого в “Еспресо” на мій день народження, 23 лютого 2022 року. Наступного ранку пролунали перші вибухи і розпочалася війна з проклятою Богом і людьми Росією.
Квінтон не встиг закінчити упорядкування цієї книги, померши у віці 59 років від стенокардії і наслідків поранень, “Максими про війну” були опубліковані посмертно. Можливо кілька афоризмів із цієї книги підтримають декому бойовий дух у нелегкий час випробувань, утримавши від гарячкового пакування “тривожних чемоданчиків”. Тільки зі зброєю в руках захищаючи батьківщину можна довести – собі самому насамперед – що ви діамант, а не шлак.
Рене Квінтон:
Народи, які люблять війну, це народи чоловічої статі. Чоловіки, які втікають від війни – погані чоловіки.
Материнство – природний стан жінки; війна – природний стан чоловіків.
Душа сміливих глуха до заперечень тіла.
Неприборкана душа у прирученому тілі створює святого або героя.
Ви повинні бути ніжні з героями, навіть коли вони не мають рації. Поза боєм вони беззахисні.
Заперечення ворога: перший інстинкт хороброго.
Любов до важких ситуацій виникає з упевненості в їхньому переборенні.
Втома дискредитує.
Письменники, що займаються війною, підвищують голос; бійці – ніколи.
Ми любимо не для того, щоб насолоджуватись, а для того, щоб віддавати себе, дарувати себе, зрікатися, служити.
Окрім героя-воїна є й інші герої.
Виживеш ти на війні, чи помреш, не має значення. Є місії, які треба виконати.
P. S. Принагідно висловлюю щиру подяку В’ячеславу Федченкову за відчутну фінансову підтримку мого блоґу; нехай ці гроші повернуться Вам сторицею, дорогий В’ячеславе!