Думка написати про цю книжку майнула всередині, і я зафіксував її, як ентомолог – метелика

Або як фіксуєш майбутні рими до ненаписаних іще віршів чи ідентифікуєш перелітні образи, що замисленими соловейками з’являються перед заплющеними очима. Саме тоді, коли вже остаточно збираєшся поринути в сон. Часто саме такі, зафіксовані присмерковою притомністю образи, не дають потім заснути аж до ранку. Ні, це не метелик, це риба. Вона надто велика й важка, щоб витягнути її з океану підсвідомості на берег. А жадібність не дозволяє відпустити її назад. Писати? Чи не писати? І як би я переклав назву книжки для українських читачів? “Прийти в норму”? “Оговтатися”? А може, одразу дати підзаголовок: “12 принципів воїна для відновлення і переналаштування життя”? Ні, це схоже на назву мотиваційної словесної пурги якого-небудь Пітерсона…

При слові “воїн” перед очима з’являється фото Тревіса Мілза з обкладинки присвяченої йому книжки. Старший сержант армії США Тревіс Мілз під час третьої ротації в Афганістані підірвався на саморобному вибуховому пристрої. Сила вибуху могла знищити автомобіль. Мілз вижив завдяки могутньому здоров’ю і старанням лікарів, але став одним із п’яти американських солдатів, які втратили на війні чотири кінцівки одразу. Обидві ноги. Обидві руки.

Ні, я не писатиму про це, надто болюча тема. Надто жива й актуальна. Про тих хлопців, яких на початку 1980-х привозили до мого Бахмача в цинкових трунах з Афганістану і яких проводжали в останню путь усім містом, сьогодні вже ніхто не пам’ятає. А про сьогоднішніх…

Чи маю я право писати про такі речі? Я й досі не забув сповненого ненависті погляду ветерана, який зайшов до вагона метро на Дарниці разом зі своєю дружиною. У нього були посічені вибухами й руки, й ноги, а головне, що давалися взнаки важкі психологічні наслідки посттравматичного розладу. Може, я нагадав йому когось із ворогів. Або безвідповідального командира, який послав їхній взвод на бійню. Хтозна, чого він так дивився на мене – незмигно, вороже, вбивчо. Про що я можу розповісти ось таким ветеранам?

Читати повністю