Готовність до появи Бога: Нотатки з темряви


Київ атакують уже 16 годин. На додачу – застуда, нежить, слабість. На комоді стоїть ціла батарея ліків. Електрики нема цілий день. Рятуємося, вмикаючи EcoFlow (і вкотре згадуючи теплим словом дорогу Анку Лазар, яка подарувала цей помічний пристрій) – та перечитуючи старі щоденники. Деякі міркування звучать наївно, деякі – пророче.
Так само, як і рядки напівзабутих моїх пісень (“Серед темряви густої Бога-Світло віднайдуть”), ілюстрацією до яких є неймовірно гарна  картина майстра Гертгена тота Сінт Янса (бл. 1465–бл. 1495) “Нічне Різдво”. На ній єдиним джерелом світла є новонароджений Ісус.

А тут, у нас, підсвічують сніги за вікном.

“Це слово, Ґадамер і реальні сніги за вікном разом з безперервним виттям вітру увімкнули у свідомості швидкий перебіг асоціацій, і на поверхні з’явився спогад-переживання про той старий французький фільм, бачений у вересні, де було передріздвяне містечко Клермон, розмови про Паскаля, і така сама навала снігів та вітрів, і перше у житті звільнення від того, що Ґадамер називає «естетичним розрізненням».

Ніяк не можу осмислити й концептувати цього переживання, дуже вагомого, дуже справжнього. Адже тоді я вперше відчув можливість реального способу буття без подвоєння у метафізичному і трансцендентному. Ніколи не розумів, радше, не відчував, цієї теми у Ніцше.

«Помирати перед обличчям відсутнього Бога», — приблизно так сказано у Гайдеґґера. Або, якщо бути точнішим:

«Тільки Бог може нас врятувати. Єдину можливість порятунку я бачу в тому, щоб у мисленні та поетичній творчості плекати готовність до появи Бога або ж до відсутності Бога в загибелі, — щоб ми, грубо кажучи, не «здихали», а якщо вже й гинули, то перед обличчям відсутнього Бога».

Незвіданий настрій випромінює з себе це переживання, щось на зразок тонкого запаху екзотичних парфумів, який і хвилює, і кличе, і щезає, залишаючи тільки закличність і легку тривогу, яка межує з невловимим щастям”.
(“Келія Чайної Троянди “).

Про Гайдеґера, стародавніх греків і китайців, і сучасних японців


Mar'yana Svarnyk's avatarthinking and thoughtlessness

Питання зв’язків між Гайдеґером і стародавніми греками, а також всякими різними азіатами регулярно випливає в моїх розмовах з різними людьми, в тому числі і тут десь в цьому блозі спливало вже, переважно в розмовах з Костем. Ну то ось моя недо-експертна опінія про такі зв’язки. Недо-експертна, бо я цих питань спеціально не відслідковувала, тим більше в повному обсязі, крім, частково, Гайдеґера про Анаксімандра.

Гайдеґер прославився своїм питанням буття і значення буття. Десь мабуть від середини життя і до кінця, він виразно сприймає це питання не як абсолютне, а як епохальне. Епоха визначається тим, яким чином буття себе проявляє чи приховує, в яких формах і констеляціях. Гайдеґер бачить що епоха теперішня довершується, і водночас вироджується, відповідно є сенс якось спробувати вслухатися чи принаймні якось готуватися до епохальних змін, щоб коли вони настануть, не прогавити їх, а почути і відповісти (це складна тема, має до діла з богами і смертними, і їх…

View original post Ще 962 слова