У цю дику спеку жити не хочеться, не те що писати.
Але я отримав чергову фінансову допомогу на свій блоґ від В’ячеслава Федченкова. В’ячеслав (з яким ми віртуально познайомилися колись на Твіттері і провадили гарні та змістовні тві-бесіди) досить часто робить ці фінансові вливання і мені навіть незручно трохи. Він – на війні. Я – в тилу. Але мало хто знає, що через зміну законодавства я залишився без пенсії і змушений самотужки здобувати хліб насущний – як і все попереднє життя. Пишучи колонки, отримуючи гонорари за книжки і часом навіть роялті за пісні. (Ясно, що це не аж такі захмарні гроші).
Тому кожні двадцять чи двісті гривень, надіслані з дипломатичним формулюванням “на розвиток блогу” надзвичайно мене зворушують і я хочу (поки вечірня прохолода дозволяє мислити) написати тут імена своїх жертводавців та меценатів. Переважно саме ці люди неодноразово примушують мене вдячно посміхатися:
- В’ячеслав Федченков
- Віктор Морозов
- Іван Малкович
- Сергій Шельпук
- Дмитро Шандра
- Мар’ян Штогрин
- Юліанна Скапенко.
- Дмитро Безвербний
Дуже дякую, дорогі брати і сестри.
Хай ці гроші повернуться вам сторицею.