Люблю ці кулі, які міняться різними кольорами у грудневих київських сутінках неподалік від Костьольної, нагадуючи мені слова пророка:

Прийдіть, і будемо правуватися, говорить Господь: коли ваші гріхи будуть як кармазин, стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця, то стануть мов вовна вони. (Ісая 1:18)

У сьогоднішньому світі панує така розв’язність і вседозволеність, що тільки одиниці можуть зрозуміти цінність утримання і самообмеження.

Але не втрачаймо надії. Можливо, слова Германа Гессе зі вступу до “Гри в бісер” таки виявляться пророчими:

 

“Люди слухали лекції про поетів, творів яких вони ніколи не читали й не думали читати, дивилися діапозитиви і, так само, як тоді, коли поглинали фейлетони в газетах, намагалися пробитись крізь купи не пов’язаних між собою, позбавлених будь-якого сенсу уламків знань та наукових вартостей. Одне слово, людство перебувало тоді на порозі того жахливого знецінення слова, що, спершу в найвужчому колі і в глибокій таємниці, викликало ту героїчно-аскетичну протилежну течію, яка незабаром вирвалася назовні могутнім потоком, започаткувавши нову духовну самодисципліну й духовну гідність”.