Перша чверть XXI століття, колонізація Марса, штучний інтелект, меткі ракети і дрони…
Дрони, власне.
Сидимо без електрики (вкрай жорсткий графік відключень – 3 години зі світлом, 6 – без). І без води. Вже не кажучи про інші цуда науки та техніки. На щастя, є мобільний зв’язок і сякий-такий інтернет, завдяки чому була змога послухати трансляцію Святої Літургії (сьогодні – чудової) з Городка.
Читаю зі смартфона розмови з кардиналом Сарою (“The Day Is Now Far Spent”).
День уже похилився.
“Коли вони наблизилися до села, куди йшли, Ісус удав, що хоче простувати далі. Вони ж наполягали, кажучи: “Зостанься з нами, бо вже надвечір, і день уже похилився.” І він увійшов, щоб зостатись”.
Залишайся з нами, Господи, бо настає вечір і вже день добігає кінця.
Залишайся з нами, коли огорне нас ніч муки і тривоги, ніч сумнівів і спокус, ніч убогості і поразки, ніч самотності, ніч хвороби і страждання, ніч гіркої смерті.
І Він увійшов, щоб зостатись.
Костянтин Москалець 
А цей блог реально веде Москалець, автор пісні “Вона” та багато чого іншого!?
Якщо так, то це кльово… і неочікувано. Відкрив його сьогодні дивлячись його цьогорічну розмову зі Стасіневичем у Львові. Потім дізнався про авторство пісні. Але краще ж дізнатись пізно ніж ніколи) . Автор сам по собі виглядає толковою колоритною цікавою людиною, свого роду втіленням образу поета у гарному його сенсі, противагою комерційно-медійно-розпіареним ділкам літературно-культурного ринку.
Є враження, що в цьому щоденнику важить кожне слово. Що пишеться він не кількістю, а якістю. Читатиму із інтересом, і вірші теж читатиму. Грошей зараз не дам, але як буде більше, дам.
Бажаю успіхів і, з дозволу автора, тисну його руку із протилежного кінця Інтернету.
Так, цей блоґ справді веду я, ось уже років 15. Не так часто, як хотілося би, але при нагоді пишу. Дякую вам на доброму слові! Гроші в нашому житті не основне, головне – розуміння і приязнь.