КРОКУСИ
Мамі

Весняна мжичка. Снігу вже нема,
І я сиджу у теплому покої,
Де крокуси у чарці із водою
Біліють від темна і до темна.

І любо пити ритуальний чай
До крокусів, до постатей в альбомі,
Фіксуючи краплини однотонні
І поволоку ніжну на очах.

Моя старенька мамо, певна річ,
Старáнно ритмізована омана
І шепітлива та прозора манна
Не приведуть тебе у глупу ніч,

Коли не буде місця для очей,
Коли ці квіти безпорадні згаснуть,
Коли я проклену надію власну,
І віру проклену, і що там ще…

Але надійде на світанку сон,
Легкий, немов пилок жовтогарячий,
І я побачу: ти, далека, плачеш,
Торкаючись до ран моїх перстом.

51.182140 32.827137

Поширити це:

• Електронна адреса
• X
• Facebook
• Telegram
• Bluesky

Подобається Завантаження…

William-Adolphe Bouguereau “Song of the Angels”

* * *

Став на паузу Вісконті

недодивлені дива –

впали сутінки бузкові

православного Різдва.

 

По коліна у болоті

три царі на Схід бредуть.

Ангел, мокрий і самотній,

джіпіесить їхню путь.

 

Як і перше, білі крила,

а під віями – імла.

Намальовано акрилом,

зверху лак, усі діла.

 

І двосічні зливи січня –

із нікуди у ніде.

На Майдані споконвічна

революція іде.

 

І царі безповоротно

розчиняються в юрбі.

…Зірко, ясна та холодна,

як я скучив о тобі.

 

* * *

Давно опали

Пелюстки вишень…

І довгий дощ

Не змиє

Зморщок під очима.

(Оно-но Коматі)

 

* * *

Розбилася об скелі

Буйна хвиля!

Моя душа

Розсипалась

Так само.

(Мінамото-но Сіґеюкі)

 

* * *

Що ж, може, й не помру.

Та все одно

Нічого,

Красивішого за місяць,

Я вже довіку не побачу.

(Сандзьо-но ін)

 

* * *

Не знаю,

Чи надовго це кохання, –

Заплуталися почуття,

Мов чорні пасма

На світанні.

(Тайкеммон-ін-но Хорікава)