Закінчується рік, сьогодні вже й Різдво, хочу щиро подякувати своїм благодійникам, які доброзичливими й безкорисливими пожертвами допомогли утримувати обслуговування мого блогу, здійснити оплату домена й хостингу.
А це:
Коберник Ірина Василівна
Морозов Віктор Євгенович
Кальной Дмитро Віталійович
Хай ваші гроші повернуться вам сторицею!
Будьте щасливі й веселі в Новому році! Веселих свят!
* * *
Слова і речі, вечір і сова,
Цитрина пахне, чай парує свіжий,
Цей тихий грудень, ці поля безсніжні –
Немов душа, праюна і жива.
Усе намарно. Отже, так бува:
Покинувши Господень дім поспішно,
Ми сміло падаєм у прірву ніжну,
Гадаючи, що це потрібно вам.
Але, брудну і дику вчувши мову,
Побачивши, що ви готові знову
Дитину й ангела безжурного звести, –
Вертаємо з одвічного Содому,
Який уже нікому не спасти,
До навстежи одчиненого дому.
* * *
сутінковими птахами
поросла твоя мила і втрачена назва
музика ледве засніжена
за теплими мурами сліз
тамуючи землю і світло
погляньмо на поле срібне
теплим небом налите по вінця
темним небом наповнене вщерть
дощ повився мов дикий сідий виноград
моя смертонько мила я плачу
коли трохи ущухне твердий листопад
коли попіл ущухне кого ми побачим
і кому ми пробачимо щó
світанковими назвами? –
тамуючи землю і світло
погляньмо на поле срібне
(срібне-срібне поле)
1979
Наблизилися впритул і стали два ненависні дні.
2 листопада, день, коли московські війська дотла спалили Батурин.
Після того України більше не було. Були тільки перевертні і холуї, маса німотного населення, викажчики, зрадники, стукачі… Були упокорені.
3 листопада, день коли комуністи розстріляли Миколу Зерова і багатьох інших інтелектуалів.
Похмурі, прокляті дні, переповнені пітьмою і свинцем, кров’ю і кривавим вогнем…
У жовтні ти відчуваєш наближення.
Бог віддаляється. Осінь уже вся тут.
Костянтин Москалець 