Cur male scribis?[1]
Доволі смарагдової завірюхи, доволі блиску;
пливуть непереможні кораблі,
із палуб янголи печальні і веселі драби
в киплячу воду сиплють завтрашні троянди.
Cur male scribis?
Коханки з берегів гаряче і червоне п’ють вино,
бредуть по вулицях, засмучені і чисті,
дрімають в італійських ресторанах,
шукають, захлинаючись, веселощів — чи мови?
Cur male scribis?
Де твої перли?
Невже коти, які живуть у гіацинтах,
не допоможуть нам знайти бодай одну
вузеньку вуличку в цій ночі без любові?
Cur male scribis?
Котре ж прокляття — чи закляття — чи вино —
ключем до брами виявиться взимку?
Коли підводні сотворіння грім почують?
На дно засніжене поволі опускаються і там
неквапно розпускаються троянди; їхній дим
струмує із води в блискуче небо, витерте на згинах;
печальні драби, янголи веселі
пливуть поміж шумуючих сузір’їв,
де бігають коти, де в’януть гіацинти,
де змучені коханки повертаються
в порожні номери; за вікнами у них
палають смітники і єретúки.
Bene scribere debent.[2]
[1] Чому погано пишеш? (латин.)
[2] Мусиш писати добре (латин).
Костянтин Москалець 
