Як прикро, що в нас так давно не перевидавали поезій Якова Щоголева (за винятком дитячих віршів, але й хрестоматійний “Зимній ранок” завжди друкувався в усіченому вигляді). Є чудова стаття Миколи Зерова “Непривітаний співець”, фактично готова передмова до одного з найкращих наших поетів з неймовірно цікавою слобожанською мовою (одна “сподія” в значенні “надія” чого варта!)
Або ось цей “Листопад “…
April is the cruellest month, breeding
Lilacs out of the dead land, mixing
Memory and desire, stirring
Dull roots with spring rain.
T. S. Eliot, “THE WASTE LAND”
(Жорстокий місяць квітень викликає
Бузок заснулий з мертвої землі. Він змішує
Бажання й спогади. Він будить
Застиглий корінь весняним дощем.
Переклад Івана Драча)
***
Темної ночі в місті чужому
хліба шматочок псові бездомному
кинув
я не загину
я мови навчуся латинської
землю знайду ту де папороть квітне
де хвощ біло-чорні пелюстки швиргає
під лапи бездумним і славним собакам
Тернопіль, 1985
Одного дня я повернуся в місто
з паперовими корабликами в калюжах
з паперовими літачками в небі
спробую розповісти
де я був
що зі мною сталося
але
нічого не вийде
тільки ріжучи хліб до святкового столу
ненароком глибоко пораню пальця
може хтось і зрозуміє
1982
Одержував від людей подаяння,
просив милостиню, і так потихеньку,
не померши з голоду,
дожив до кінця року
Та я ще себе
до щасливчиків зарахую
на старості літ!Мацуо Басьо
Рік виразно закінчується, настала пора підбивати підсумки. Я насамперед хочу від усього серця подякувати тим, хто матеріально підтримував мене і мій блоґ протягом усього нелегкого року Дракона. Дехто з моїх жертводавців – от як В’ячеслав Федченков, Сергій Шельпук, Іван Малкович, Дмитро Безвербний, І. Ходжаніязов, Мар’ян Штогрин, Віктор Морозов – робили це неодноразово, чим зворушували до сліз; тим глибша моя вдячність і нижчий поклін цим людям!
Але були й ті, чиї невеличкі внески так само гріли серце і викликали сердечну вдячність, навпіл із незбагненною емоцією, в якій журба і радість схлипували в обіймах одне одного. Декого я знаю особисто, декого ні, може, це студенти, які викроїли 20 гривень зі стипендії, може, пенсіонери, які вирішили підтримати улюбленого поета, отримавши пенсію і надіслали 200 гривень; було кілька твіттерян, які не забули нашої давньої приязні і задушевних розмов далеко за північ; мабуть, були й інші, невідомі мені категорії жертводавців та причини, які спонукали їх надати мені допомогу. Я всім однаково БЕЗМЕЖНО вдячний і теж хочу назвати їхні імена тут:
Нехай ваші гроші повернуться вам сторицею! І будьте щасливі в Новому році! І нехай цей рік принесе нам усім прийнятне закінчення війни насамперед.
Сердечно –
Костянтин Москалець
Костянтин Москалець 