Зараз, коли я пишу ці рядки, Кременецька міська рада розглядає питання про присвоєння імені Василя Жданкіна одній з вулиць Кременця. Дуже хочу, щоб вони ухвалили це рішення. Хоча б з огляду на дивовижну колядку «Народився Бог на санях», яку створив Василь, і яка давно вже стала народною, бо ж співають її і діти малі, і ченці та церковні хори, і ми, грішні, і ангели в небі співають, дослухаючись до акомпанементу кобзи Жданкіна, якої тепер уже в нього не вкрадуть ні лихі люди, ані заздрісні демони. Текст повністю
Бібліофагія
Замість тішитися текстами як вистояним, коштовним вином – текстами насправді добрими, а не виготовленим на продаж запопадливими до вимог тлуму письмаками, – їх продукують і пожирають сотнями. Але через те, що тексти ті одноразового вжитку, ними ніколи не вдається насититися досхочу. Ця вода не перетворюється на вино, а читання не стає весіллям розуму і душі, як занурення в твори святого Томи Аквінського чи грішного Мартіна Гайдеґґера.
Текст повністю
Сердечні подяки благодійникам
Закінчується рік, сьогодні вже й Різдво, хочу щиро подякувати своїм благодійникам, які доброзичливими й безкорисливими пожертвами допомогли утримувати обслуговування мого блогу, здійснити оплату домена й хостингу.
А це:
Коберник Ірина Василівна
Морозов Віктор Євгенович
Кальной Дмитро Віталійович
Хай ваші гроші повернуться вам сторицею!
Будьте щасливі й веселі в Новому році! Веселих свят!
Тихий грудень
* * *
Слова і речі, вечір і сова,
Цитрина пахне, чай парує свіжий,
Цей тихий грудень, ці поля безсніжні –
Немов душа, праюна і жива.
Усе намарно. Отже, так бува:
Покинувши Господень дім поспішно,
Ми сміло падаєм у прірву ніжну,
Гадаючи, що це потрібно вам.
Але, брудну і дику вчувши мову,
Побачивши, що ви готові знову
Дитину й ангела безжурного звести, –
Вертаємо з одвічного Содому,
Який уже нікому не спасти,
До навстежи одчиненого дому.
Срібне поле
* * *
сутінковими птахами
поросла твоя мила і втрачена назва
музика ледве засніжена
за теплими мурами сліз
тамуючи землю і світло
погляньмо на поле срібне
теплим небом налите по вінця
темним небом наповнене вщерть
дощ повився мов дикий сідий виноград
моя смертонько мила я плачу
коли трохи ущухне твердий листопад
коли попіл ущухне кого ми побачим
і кому ми пробачимо щó
світанковими назвами? –
тамуючи землю і світло
погляньмо на поле срібне
(срібне-срібне поле)
1979
Костянтин Москалець 