КРОКУСИ
МаміВесняна мжичка. Снігу вже нема,
І я сиджу у теплому покої,
Де крокуси у чарці із водою
Біліють від темна і до темна.І любо пити ритуальний чай
До крокусів, до постатей в альбомі,
Фіксуючи краплини однотонні
І поволоку ніжну на очах.Моя старенька мамо, певна річ,
Старáнно ритмізована омана
І шепітлива та прозора манна
Не приведуть тебе у глупу ніч,Коли не буде місця для очей,
Коли ці квіти безпорадні згаснуть,
Коли я проклену надію власну,
І віру проклену, і що там ще…Але надійде на світанку сон,
Легкий, немов пилок жовтогарячий,
І я побачу: ти, далека, плачеш,
Торкаючись до ран моїх перстом.
Автор: Костянтин Москалець
back to roots
***
коли ти куриш, я люблю підійти до тебе, і затягнутись твоєю сигаретою.
вкрасти твій подих.
бачиш, мені не досить було виносити твоїх дітей,
мені не досить ділити з тобою хліб
ділити з тобою ліжко
ділити пуд солі
мені замало
мені бракує і я
наважуюсь на нові й нові крадіжки
я сплю на твоїй подушці
я ношу твої шорти, лювлю їх щоразу, бо вони нещадно з мене спадають
я чищу зуби твоєю щіткою
коли небудь ти прокинешся і не побачиш себе у дзеркалі
от тоді я напевне матиму тебе удосталь
Essential Crimea Reader: 7 Must Read Stories
ДЯКУЮ!
Наші твіттеряни – неймовірні просто!
Зворушений до глибини душі і безмежно всім вдячний.
Побачимось 🙂
А тим часом – у відповідь на сонячний #дзень – дисципліновано відповідаю #дзелень і хочу нагадати, що зосереджено п’ючи чашку зеленого чаю можна відвернути війну.
Нова книга Костянтина Москальця: СПОЛОХИ
Сполохи: Літературна критика та есеїстика / Костянтин
Москалець. – Львів: ЛА «Піраміда», 2014. – 172 с.
ЗМІСТ
П’ять хвилин до білої айстри. Тарас Пастух
(передмова)
Про дзуйхіцу
Трохи про Торо
Роса на рівнині Адасі
Мій сон – Львів
Ми були, як ви; ви будете, як ми
Вся моя любов
Весь цей блюз [про українську прозу: С. Поваляєва,
Т. Прохасько, Іздрик, Т. Малярчук]
Мить як зброя проти часу [про дві збірки О. Максимчук]
Творення розмови [про «Розмови з Богом» Б. Матіяш]
Ієрогліф, який означив самого себе [про О. Сливинського]
Пам’яті Ігоря Римарука
Творчий шлях Івана Малковича
У пошуках втраченої чуттєвості [про О. Забужко]
Бобок Набокова або Вмирання насолоди
Час на дотик [про есеїстику З. Герберта]
Поезія Григорія Чубая
Василь Стус: незавершений проект
“У власних «пробах» Москалець виявляє вищий рівень оволодіння мовою, який відображається у простоті і водночас глибині висловлювання; рідкісному розумінні емоційної та смислової аури слова; наявності ритмізації, що увиразнює певні фрагменти тексту; майстерному розгортанні оповідної лінії; особливій густині та експресії письма. Слово, синтаксичний період, речення, більші композиційно-смислові періоди – все це продумане до найменших дрібниць і вказує на високу культуру авторського висловлювання. Тут не знайти прикладів довільного та неуважного ставлення до мови, що породжує невмотивовані оповідні «розлами», образно-смислові «шуми», викликає появу незугарних мовних форм. Москалець творить «чистим розумом і серцем», у великій любові до мови, тож мова розкривається йому, й у свою чергу розкриває його самого. Мова починає мовити, промовляти глибокі речі і засвідчувати свою глибину. В Москальцевому письмі відчутна та легкість, якої сягає майстер після тривалих і зосереджених вправлянь, після подолання чорної «хвороби безсоння». Таке подолання означає вільне та радісне творення, у якому відсутній жодний зовнішній примус і де авторська свідомість та мова становлять собою єдине «чисте» ціле”.
З передмови Тараса Пастуха
