Люблю ці кулі, які міняться різними кольорами у грудневих київських сутінках неподалік від Костьольної, нагадуючи мені слова пророка:
Прийдіть, і будемо правуватися, говорить Господь: коли ваші гріхи будуть як кармазин, стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця, то стануть мов вовна вони. (Ісая 1:18)
Перша чверть XXI століття, колонізація Марса, штучний інтелект, меткі ракети і дрони…
Дрони, власне.
Сидимо без електрики (вкрай жорсткий графік відключень – 3 години зі світлом, 6 – без). І без води. Вже не кажучи про інші цуда науки та техніки. На щастя, є мобільний зв’язок і сякий-такий інтернет, завдяки чому була змога послухати трансляцію Святої Літургії (сьогодні – чудової) з Городка.
Читаю зі смартфона розмови з кардиналом Сарою (“The Day Is Now Far Spent”).
День уже похилився.
“Коли вони наблизилися до села, куди йшли, Ісус удав, що хоче простувати далі. Вони ж наполягали, кажучи: “Зостанься з нами, бо вже надвечір, і день уже похилився.” І він увійшов, щоб зостатись”.
Залишайся з нами, Господи, бо настає вечір і вже день добігає кінця.
Залишайся з нами, коли огорне нас ніч муки і тривоги, ніч сумнівів і спокус, ніч убогості і поразки, ніч самотності, ніч хвороби і страждання, ніч гіркої смерті.
І Він увійшов, щоб зостатись.
Озираючись у не таке вже й далеке минуле, я бачу ніч наприкінці 70-х років XX століття, стіл із вином і віршами замість закуски, двох моїх найближчих друзів, так само поетів, як і я. Одного з них уже давно нема на цій землі. Ми цілу ніч п’ємо вино, читаємо крамольні з погляду радянської влади вірші і палко дискутуємо, бути чи не бути незалежній Україні. Після численних аргументів “за” і “проти”, ми приходимо до висновку, що Україні – бути! Але років так через п’ятдесят… Бо надто могутній Радянський Союз, бо надто панівною і безальтернативною є комуністична партія, бо надто пильний всюдисущий КГБ, який, можливо, фіксує і цю нашу, чергову дисидентську бесіду. Ще одне «надто» з цієї серії вкрай болюче. Ми сподіваємося подолати його своїми віршами, думами і вчинками, піднявши надто затурканий пропагандою, репресіями і Голодомором народ до розуміння того, що є вищі істини, аніж ті, які нам нав’язують, починаючи з дитячого садочка. Що замість дохлого Лєніна на Красній площі у Москві, труп якого до сьогоднішнього дня відмовляється приймати земля, є вічно живий Бог у небесах. Що земля в нас є своя, а Челябінськ, Тюмень і Караганда з Ташкентом – взагалі не наша батьківщина. Що в нас є власна, батьківська і материнська, мова, і саме вона є рідною, а не та, яку нам викладають, починаючи з другого класу, із книжечки під промовистою назвою “Родная речь”. Що наш справжній народ, хай як його мало, проймає омерзіння до цілої цієї країни, від «гори» до низу, включно з усією її кривавою історією, а тим більше сучасністю. Нічого нашого тут не було, нема й не буде; все найдорожче – люди, назви міст і вулиць, пісні і культура загалом – не звідси. Союз – це приречена на знищення Троя. Ми повинні піти і збудувати вічне українське місто, наше Рим.
ВИФЛЕЄМ
(Слова, музика, спів – Костянтин Москалець)
На шляху до Вифлеєму
Сніг засипав землю темну,
І на всю пустелю білу
Зірка перша мерехтіла.
Цілу ніч вона вела,
Де стаєнка є мала.
Там Пречиста Діва сина
Повивала, люляла.
Пастухи в сопілки грають
Сина Божого вітають.
Над вертепом, понад степом
Білі ангели кружляють.
Три царі зі Сходу йдуть
І дари свої несуть.
Поміж темряви густої
Бога-Світло віднайдуть.
Забере неситий Ірод
Ладан, золото і миро.
Але кожен по своєму,
Ми йдемо до Вифлеєму.
Під ногами сніг рипить,
Наша зірка мерехтить,
І безмежної любові
Може серце не вмістить…
Вперше за ініціативи Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій 4 червня, у суботу, в Києві відбудеться спільна міжконфесійна хода на захист прав дітей і сім’ї.
Мета акції – привернути увагу до проблем захисту прав дітей, утвердити в суспільстві принципи любові й поваги, виступити на захист сім’ї як союзу чоловіка і жінки, що відповідає Божому задуму та природі людини.
Збір учасників розпочнеться о 10:00 на Софіївській площі, звідки об 11:00 єдина колона сімей із дітьми на чолі з главами Церков і релігійних організацій відправиться до Європейської площі – по вулиці Володимирській, проспекту Б.Хмельницького, по Хрещатику. Перехожі матимуть можливість за власним бажанням приєднатися до акції та поспілкуватися з віруючими сім’ями.
По завершенню ходи, о 12:00 на Європейській площі члени Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій висловлять урочисті звернення, здійснять молитви за дітей і сім’ї. Також відбудуться концертні виступи дитячих колективів та сімей, виставка дитячої творчості.
Акція носитиме мирний характер, без політичної символіки та гасел, без будь-якої агресії та нетерпимості.
Запрошуємо усіх людей доброї волі, всією родиною та з дітьми, долучитися до організації та участі в цих заходах з нагоди Всеукраїнського дня захисту прав дітей і сім’ї!
Костянтин Москалець 