мацуо басьо

Подяки за Літо Господнє


Коли ми вклоняємося на Схід, дякуємо своїм батькам.
Дякую батьку Вілію і матері Владиславі.

Коли ми вклоняємося на Південь, дякуємо своїм учителям.
Дякую Господеві Ісусу Христу і моїм найдорожчим поетам, Мацуо Басьо та Миколі Зерову.

Коли ми вклоняємося на Захід, дякуємо своїй дружині.
Дякую моїй коханій Богданці Матіяш.

Коли ми вклоняємося на Північ, дякуємо своїм друзям, знайомим і всім людям світу.
Від усього серця дякую насамперед моїм дорогим жертводавцям і меценатам, завдяки яким мені нічого не бракувало протягом усього Літа Господнього. Особливо ж тим, хто неодноразово допомагає мені на регулярній основі, а це:

– Дмитро Безвербний
– І. Брик (перепрошую, не знаю повного імені)
– Микола Григоренко
– В’ячеслав Федченков
– Сергій Шельпук

А також:

– А. Бусько
– Євген Дищук
– Є. Костишин
– Віктор Морозов
– Тетяна Стражник
– Володимир Тітов
– Дмитро Шандра
– Людмила Шевченко
– М. Штогрин

Дивлячись на небо, будьмо вдячні за своє існування і місце у Всесвіті, а дивлячись на землю, дякуймо за її щедрість.

Дякую, зоряне небо над головою.
Дякую, найдорожча мати українська земле.

Подяки добрим людям


Одержував від людей подаяння,
просив милостиню, і так потихеньку,
не померши з голоду,
дожив до кінця року
 
Та я ще себе
до щасливчиків зарахую
на старості літ!

Мацуо Басьо

Рік виразно закінчується, настала пора підбивати підсумки. Я насамперед хочу від усього серця подякувати тим, хто матеріально підтримував мене і мій блоґ протягом усього нелегкого року Дракона. Дехто з моїх жертводавців – от як В’ячеслав Федченков, Сергій Шельпук, Іван Малкович, Дмитро Безвербний, І. Ходжаніязов, Мар’ян Штогрин, Віктор Морозов – робили це неодноразово, чим зворушували до сліз; тим глибша моя вдячність і нижчий поклін цим людям!

Але були й ті, чиї невеличкі внески так само гріли серце і викликали сердечну вдячність, навпіл із незбагненною емоцією, в якій журба і радість схлипували в обіймах одне одного. Декого я знаю особисто, декого ні, може, це студенти, які викроїли 20 гривень зі стипендії,  може, пенсіонери, які вирішили підтримати улюбленого поета, отримавши пенсію і надіслали 200 гривень; було кілька твіттерян, які не забули нашої давньої приязні і задушевних розмов далеко за північ; мабуть, були й інші, невідомі мені категорії жертводавців та причини, які спонукали їх надати мені допомогу. Я всім однаково БЕЗМЕЖНО вдячний і теж хочу назвати їхні імена тут:

  • Дмитро Шандра
  • Юліанна Скапенко
  • Ганна Ясмо
  • Роман Крайовський
  • Андрій Хватов
  • Яна Проценко
  • Олександр Сура
  • Дар’я Лизун
  • Ольга Бачало
  • Вікторія Руденко
  • О. Супрун
  • Людмила Єрмолаєва
  • Байдюк М.
  • Мизак Я.

Нехай ваші гроші повернуться вам сторицею! І будьте щасливі в Новому році! І нехай цей рік принесе нам усім прийнятне закінчення війни насамперед.

Сердечно –

Костянтин Москалець

Обов’язок бути


Мужність – це садити квіти в той час, коли над головою летять російські ракети. Ці квіти беззахисні перед вогнем і залізом, як і всі ми, але вони стоять, гордо піднявши красиві чаші, ваблячи перших бджіл і джмелів, і їх – не зітнути у цьому пориві до буття. “Скільки різних трав! І в кожної – свої квіти. Оце і є подвиг”, –  писав мій улюблений Мацуо Басьо. Цього подвигу і цієї життєвої настанови ніколи не збагнути російським окупантам, які домагаються, щоб усі говорили однією мовою і були на одне лице. Задля цього вони, занедбавши і загидивши власні землі, принесли нам терор, страждання й розруху, замінували поля, де ми збиралися сіяти хліб і соняшники, на кожному кроці позалишали смертоносні пристрої. Чи ж можуть інакше чинити агенти смерті й хаосу? Читати повністю