Завжди, коли вперше виходжу надвір після тривалої хвороби, згадую ці слова Коліна Вілсона з “Поезії і містики”:
“Є певні переживання, під час яких ми відчуваємо те, що Г. К. Честертон назвав «абсурдною доброю новиною», раптове відчуття, що все добре, і що людська нездатність бачити це є чистою дурістю, свого роду сліпотою до кольору. Найчастіше це трапляється під час сексуального оргазму. Зі мною це часто трапляється тоді, коли я вперше відчуваю запах весни в повітрі. Це може статися, коли ви вирушаєте у відпустку або відпочиваєте в пабі, випиваючи ввечері перший келих. Це часто трапляється з людьми, які одужують після хвороби…”
Поезія сліпучих лютневих снігів, містика неймовірно ніжного блакитного відтінку неба, тепле золото гітари і ці спогади про давні читання та осяяння у білому місті стародавніх князів, яке ми покликані захистити і врятувати від орків.
Мені вже набридло читати і слухати музику, тож вирішив датися чути своїм читачам. На жаль, це вже друга застуда поспіль протягом цієї зими, сьогодні разом з Богданкою ходили до сімейного лікаря, виписав антибіотики і решту старих знайомих – Німесил, Септефріл, Бронхофіт… Думаю, головними винуватцями повторної (потворної) застуди є надзвичайно тривалі відключення електроенергії, 7-9, а часом і 12 годин. Хата не встигає обігрітися, а мерзляк я, як знають усі мої ближчі друзі, ще той. А може, це ноги, які промокли на шурханці в четвер. Або ж вірус, який катався в нашому улюбленому котобусі до Лісової… Коротше, спершу несамовитий нежить і слабість, тепер ось кашель і біль у грудях. Але я старанно лікуюся, ви не переживайте.
Насправді хворіти зовсім не важко. Я протягом життя простуджувався разів зо двісті, тричі лежав у реанімації, пережив дві тяжкі операції. І нічого, все потім забувається, як поганий сон. Значно тяжче моїй дружині. Побутові і господарські обов’язки, які ми зазвичай ділимо порівну, тепер на її плечах. А ще наш старий вірний пес Принц. У Принца торік у червні віднялися лапи. Добрі люди радили його умертвити, бо надії на зцілення в такому віці немає. Натомість Богданка забрала Принца до хати і доглядає за ним, як за малою дитиною (позаяк пес ходить під себе, то ви легко можете уявити, як виглядає цей догляд). Тим не менш, за півроку пес почав ставати на лапи! І навіть потроху ходити коридором. Якщо доживемо до весни, Принце, будеш розкошувати на подвір’ї, милуючись Богданчиними тюльпанами і трояндами, це живе милування в сто разів краще за будь-яку евтаназію! Он і Еклезіаст каже: “Хто знаходиться поміж живих, той має надію, бо краще собаці живому, ніж левові мертвому”.
Принц зі своїм дружбаном Піратом
Подякувавши Богданці, яка мужньо справляється з численними клопотами, перейдемо до інших подяк. Зазвичай я дякую своїм жертводавцям наприкінці кожного сезону, однак сьогодні хочу порушити традиції. Насамперед тому, що завдяки щедрій і безкорисливій, часто неодноразовій допомозі цих людей я сьогодні маю змогу купити ті ж таки ліки і хліб насущний собі і нашим звірятам. На жаль, я часто навіть не знаю, хто це, на ім’я, от як у випадку з І. Брик, чиї численні фінансові заштрики дуже стали у пригоді. За винятком дорогого мого Віктора Морозова, я взагалі не знаю особисто цих людей, але тим більша вдячність сповнює серце, і їхніх імен я не забуду вже до смерті, навіть якщо нам не поталанить зустрітися наживо.
Безмежно вдячний за регулярну допомогу вам, дорогі мої – Сергій Шельпук – Дмитро Безвербний – В’ячеслав Федченков – І. Брик – Віктор Морозов – Людмила Шевченко
А також: – Ярослав Мизак – Ольга Філіпська (вкупі з теплими словами про оповідання “Той, хто несе Христа” і пісню “Вона”) – Елеонора Сафарова (зі зворушливим коментарем: “За оповідання “Той, що несе Христа” яке змусило мене плакати, але зробила мій день кращим”).
Хай вам ці гроші і приязнь повернуться сторицею.
Я зі своїм дружбаном і лікарем Піратом; на цьому фото не видно моїх жертводавців, але вони тут є – в моєму серці
Перша чверть XXI століття, колонізація Марса, штучний інтелект, меткі ракети і дрони…
Дрони, власне.
Сидимо без електрики (вкрай жорсткий графік відключень – 3 години зі світлом, 6 – без). І без води. Вже не кажучи про інші цуда науки та техніки. На щастя, є мобільний зв’язок і сякий-такий інтернет, завдяки чому була змога послухати трансляцію Святої Літургії (сьогодні – чудової) з Городка.
Читаю зі смартфона розмови з кардиналом Сарою (“The Day Is Now Far Spent”).
День уже похилився.
“Коли вони наблизилися до села, куди йшли, Ісус удав, що хоче простувати далі. Вони ж наполягали, кажучи: “Зостанься з нами, бо вже надвечір, і день уже похилився.” І він увійшов, щоб зостатись”.
Залишайся з нами, Господи, бо настає вечір і вже день добігає кінця.
Залишайся з нами, коли огорне нас ніч муки і тривоги, ніч сумнівів і спокус, ніч убогості і поразки, ніч самотності, ніч хвороби і страждання, ніч гіркої смерті.
Фрагмент скопаного мною у травні городу біля Келії Чайної Троянди. Кожен повинен плекати свій сад.
* * *
Минає весна!
Плачуть птахи, і в риб
на очах — сльози.
Мацуо Басьо
***
Хочу від усього серця подякувати своїм жертводавцям, які протягом весни надіслали мені допомогу через реквізити, вказані на цьому блозі.
Насамперед моє “спасибі” стосується тих, хто неодноразово надсилає допомогу – В’ячеслава Федченкова, Дмитра Шандри і Дмитра Безвербного; зараз ці хлопці служать у війську і я щодня прошу Божої опіки та захисту для них.
А ще хочу подякувати ось цим людям:
О. Супрун (підозрюю, що це наша дорога Білочка з Твіттера)
Людмила Шевченко (також давня приятелька із Твіттера, чудово знає – і викладає – латинську мову)
Антон Тихомиров
Марина Ткаченко (теж неодноразові пожертви)
В. Федюк
Максим Мельник (одна з найщедріших пожертв цього року вкупі з теплими словами про мої книги).
Звичайно, якби була пенсія, я би прибрав ці реквізити для пожертв. Але пенсії не передбачається, тому вдячний вам дослівно за кожну гривню.
Нехай ці гривні повернуться вам сторицею, у вигляді злив євро та доларів!
Хочу порекомендувати дійсно добру книжку сучасної малої прози (і не тільки тому, що там вміщено і моє оповідання).
У книзі зібрані 25 найкращих оповідань сучасних українських письменників. Представлені 25 імен, кілька літературних поколінь, оповідання яких якнайкраще відображають те, як розвивається українська література останніми десятиліттями, які теми вона охоплює, про які речі та як промовляє.
Перед вами зріз нашого сучасного письменства. І ця книжка-панорама — найкращий спосіб його побачити й скласти цілісне уявлення про те, «що таке сучасна українська література».
Унікальні ілюстрації та художнє оформлення Романи Романишин та Андрія Лесіва (творча майстерня «Аґрафка») роблять видання прикрасою для кожної книжкової полички.
Кожен, хто передзамовить книжку, у подарунок отримає лімітовану листівку з ілюстрацією творчої майстерні «Аґрафка».
Передзамовлення триває до 20 липня включно, відправка книжок – з 21.07.
Автори:
Олег Лишега, Марія Матіос, Володимир Діброва, Богдан Жолдак, Оксана Забужко, Костянтин Москалець, Юрій Іздрик, Олександр Ірванець, Галина Пагутяк, Олесь Ульяненко, Василь Махно, Тарас Прохасько, Галина Крук, Наталка Сняданко, Оксана Луцишина, Анатолій Дністровий, Андрій Бондар, Сергій Жадан, Софія Андрухович, Ірина Цілик, Сергій Осока, Сашко Ушкалов, Олександр Михед, Валерій Пузік, Світлана Тараторіна.
Костянтин Москалець 