Проти ночі


Перша чверть XXI століття, колонізація Марса, штучний інтелект, меткі ракети і дрони…

Дрони, власне.

Сидимо без електрики (вкрай жорсткий графік відключень – 3 години зі світлом, 6 – без). І без води. Вже не кажучи про інші цуда науки та техніки. На щастя, є мобільний зв’язок і сякий-такий інтернет, завдяки чому була змога послухати трансляцію Святої Літургії (сьогодні – чудової) з Городка.

Читаю зі смартфона розмови з кардиналом Сарою (“The Day Is Now Far Spent”).

День уже похилився.

“Коли вони наблизилися до села, куди йшли, Ісус удав, що хоче простувати далі. Вони ж наполягали, кажучи: “Зостанься з нами, бо вже надвечір, і день уже похилився.” І він увійшов, щоб зостатись”.

Залишайся з нами, Господи, бо настає вечір і вже день добігає кінця.

Залишайся з нами, коли огорне нас ніч муки і тривоги, ніч сумнівів і спокус, ніч убогості і поразки, ніч самотності,  ніч хвороби і страждання,  ніч гіркої смерті.

І Він увійшов, щоб зостатись.

Подяки весняним жертводавцям


20250507_180136 (1)

Фрагмент скопаного мною у травні городу біля Келії Чайної Троянди. Кожен повинен плекати свій сад.

* * *
Минає весна!
Плачуть птахи, і в риб
на очах — сльози.

Мацуо Басьо

***

Хочу від усього серця подякувати своїм жертводавцям, які протягом весни надіслали мені допомогу через реквізити, вказані на цьому блозі.

Насамперед моє “спасибі” стосується тих, хто неодноразово надсилає допомогу – В’ячеслава Федченкова, Дмитра Шандри і Дмитра Безвербного; зараз ці хлопці служать у війську і я щодня прошу Божої опіки та захисту для них.

А ще хочу подякувати ось цим людям:

  • О. Супрун (підозрюю, що це наша дорога Білочка з Твіттера)
  • Людмила Шевченко (також давня приятелька із Твіттера, чудово знає – і викладає – латинську мову)
  • Антон Тихомиров
  • Марина Ткаченко (теж неодноразові пожертви)
  • В. Федюк
  • Максим Мельник (одна з найщедріших пожертв цього року вкупі з теплими словами про мої книги).

Звичайно, якби була пенсія, я би прибрав ці реквізити для пожертв. Але пенсії не передбачається, тому вдячний вам дослівно за кожну гривню.

Нехай ці гривні повернуться вам сторицею, у вигляді злив євро та доларів!

Живемо далі.

Українська сучасна проза: 25 найкращих оповідань


“Споглядання черешні”



Хочу порекомендувати дійсно добру книжку сучасної малої прози (і не тільки тому, що там вміщено і моє оповідання).

У книзі зібрані 25 найкращих оповідань сучасних українських письменників. Представлені 25 імен, кілька літературних поколінь, оповідання яких якнайкраще відображають те, як розвивається українська література останніми десятиліттями, які теми вона охоплює, про які речі та як промовляє.

Перед вами зріз нашого сучасного письменства. І ця книжка-панорама — найкращий спосіб його побачити й скласти цілісне уявлення про те, «що таке сучасна українська література».

Унікальні ілюстрації та художнє оформлення Романи Романишин та Андрія Лесіва (творча майстерня «Аґрафка») роблять видання прикрасою для кожної книжкової полички.



Кожен, хто передзамовить книжку, у подарунок отримає лімітовану листівку з ілюстрацією творчої майстерні «Аґрафка».



Передзамовлення триває до 20 липня включно, відправка книжок – з 21.07.

Автори:

Олег Лишега, Марія Матіос, Володимир Діброва, Богдан Жолдак, Оксана Забужко, Костянтин Москалець, Юрій Іздрик, Олександр Ірванець, Галина Пагутяк, Олесь Ульяненко, Василь Махно, Тарас Прохасько, Галина Крук, Наталка Сняданко, Оксана Луцишина, Анатолій Дністровий, Андрій Бондар, Сергій Жадан, Софія Андрухович, Ірина Цілик, Сергій Осока, Сашко Ушкалов, Олександр Михед, Валерій Пузік, Світлана Тараторіна.

Упорядник і передмова
Ростислав Семків.

Детальніше тут.

Жорстокий місяць квітень


photo_2025-04-10_19-08-08

April is the cruellest month, breeding
Lilacs out of the dead land, mixing
Memory and desire, stirring
Dull roots with spring rain.

T. S. Eliot, “THE WASTE LAND”

(Жорстокий місяць квітень викликає
Бузок заснулий з мертвої землі. Він змішує
Бажання й спогади. Він будить
Застиглий корінь весняним дощем.

Переклад Івана Драча)

Від чого холоне серце



Від цього гіпеаструма, який відважно збирається цвісти над війною, поза війною.


Від цієї віоли да гамба Марена Маре, далекої французької сюїти, яка летить і летить крізь століття (як вершник… як зоря…), наполегливо розповідаючи те, чим неможливо ділитися з чужими, тільки тамувати, немовби обрис найдорожчої постаті у пам’яті.

Від чого холоне серце?

Від віршів українською мовою.


Від темно-русого золота кіс коханої, до якого торкаєшся губами вночі.
Від молодого березневого Місяця в київському небі, над нашими загроженими будинками з гіпеаструмами на підвіконнях, над притихлими серцями, які холонуть від невимовного щастя бути.